і коли б я
як подивлюся в ринви твоїх тоненьких зморшок,
то знаю, що течуть з них води навпростець.
сміються тільки очі - а так без міри хóроше,
і так прозоро ходиш,
мов світ тебе несе.
такі густі озера - не звидіти, не виплисти.
на дні дві зграйки рибок - посрібнена луска.
що дивишся так зелено,
високий, незаземлений?
торкнуло тільки раз -
а вже не відпуска.
і тисне, і росте всередині овалами,
між ребрами струмить печать з твого лиця.
і коли б я сміливим був і трошечки зухвалим,
то взяв би твою голову
та й міцно обійняв.
