І в цих долоннях протиріч
І в цих долоннях протиріч
між спокусою й стражданням
стояв із тінню пліч-о-пліч,
з якою не зійшлися ми в бажаннях.
І хоч обрав я все ж останнє
за спиною лишив гріх:
Як зайде сонце — прокидається кохання
та лиш місяцем зродитись зміг.
І я як в'язень споглядаю Землю,
бо лиш один зберіг стрімке тепло.
Години ці... Життя... Я мужньо стерплю,
лиш не втрачай проміння, зоре, ти свого.
Бо хто з усього цього люду
без тебе зможе дать комусь життя?
Все ж за вибір свій платити мушу
та щасливою тінь, хоч побути змогла.
