К.Марло В.Шекспір Сонет 1
Від чудових створінь, гонорово,
Ми чекаєм нащадків в красі.
Час марнуємо, наче він слово...
Пам"ять в генах; ощадливі всі.
На весіллі зірки запалають;
Май очей ворожбу до межи.
Там достаток, де зичемо раю,
Та бажаєм діток... Не кажи,
До величної місії світу -
Бути щастям від сонця весни,
Ще бруньки, та бутони до квіту
Звуть, дива бережуть... Так вони
Нам бажають: "Не скнарою будь -
Не бери в домовину всю суть."
