К.Марло В.Шекспір Сонет 100
Всесильна в думці сущого буття,
Чому ж ти, Муза , довго не гостюєш;
Нікчемам час даруєш, як сміття,
Чи в силах темних ти, повік тупцюєш.
Без пам'яті чи можна жити... - Ні,
Спокутування таємниці вічне...
Співай для тих що жваві у броні,
Красу дарують, чари, все не звичне...
Глянь, зморшки ще мене цінують, так...
Не полінуйся, хоч з'явись в любові
І лише букву підкажи.., мастак -
Слів віднайду палітру у двобої.
Не пізно ще, як діяти скоріш,
В секундах слава у людей, що гріш.
