К.Марло В.Шекспір Сонет 107
Пророцтва світу знають - є душа,
Моя душа сягає у прийдешнє.
Любов чекає кращого вірша...
Шанує вічне, рай в тобі, тутешнє.
Не знаючи наявного, не дбай...
Сміються над пророцтвами, й надалі
Олива вічності живе... Днів гай,
Покаже часу вічне що із сталі.
Цілющий час, серйозно все дає:
Любов, життя, що начебто й звичайно;
Смерть некваплива, й у троянд все ж є,
Віршує подорожі меж негайно.
Нам мавзолеї створює сам Бог,
Блукаючи у істині... - з тривог.
