К.Марло В.Шекспір Сонет 119
Настоянки із сліз Сирени пив
Від знахарів - алхіміків, з їх саду.
В страху - надію, віру поготів,
Вони давали, сили, в щасті - владу.
От переляку - очі вже з орбіт..,
Як гляну я на помилки, нещастя;
Гріхами битий був мій долі світ
В прекрасному шукаючи причастя.
Про користь, шкоду мову не дано
Зі зла вести, або про все що краще.
Любов, як витримки віків вино,
Прекрасна, хоч гріхи звуть в непутяще...
До щастя втрати завжди приведуть,
Якщо в любові, вірі знайдеш путь.
