К.Марло В.Шекспір Сонет 128
О, Музика моя, любові знак,
Благословенної краси порука.
Як ніжно, клавіші емоцій в снах,
Торкаються душі душею... Злука
В гармонії від щастя, до лиця:
Любов взаємна, ніжність щирих, милих...
Бо юний, чи старий, все ж до вінця
Очима люблять.., а жінки - дозрілих..,
З їх слуху... Боже, кращим поясни:
Сміливий пожинає у жаданій
Всі кольори, принади всі весни,
Від мрій непізнані в красі, коханій.
Прихильно, посмішки всім роздавай,
Мені ж свою любов даруй, свій рай.
