К.Марло В.Шекспір Сонет 129
Що похіть одноденна нам дає
У соромі пустелі... - Дух правдивий?
У пристрасті не навпаки - все є,
Як колір з болю піхов, тільки хтивий.
Убивча кращого дорога, так:
Жорстока, ненадійна вічна згуба...
Вполюємо у похоті, з ознак -
Мить юних поколінь, що не беззуба.
Приманка для мисливця не одна
Жонглює в слів облуді, макіяжі...
Прекрасні лінії крізь пекло дня,
В брехні розгледіти - не примхи княжі...
Немає сил зректися блуду.., ні,
Всім: юнаку, чи старцю.., у борні.
