К.Марло В.Шекспір Сонет 131
Ти, деспотична, так - така вже є:
Принади, ще й жорстокість з половини...
По люблячому серцю помста б'є:
Коштовність, ти від щастя та провини.
Все вірно бачимо.., говорять все ж,
Не те що істина обом дарує:
Красу для бідних і багатих, теж:
Усе прекрасне, найніжніше всує.
Хтось стверджує - неправедний мрій шлях...
Сам присягну - життя за правду зичу,
Упевнений що правда на вустах
Не колір зве - надію чоловічу.
Біда ж не в тому що твій стан смаглявий,
А в тому, що твої - чорніші... справи.
