К.Марло В.Шекспір Сонет 154
Божок, маленької любові, спав
І поруч факел свій поклав.., неначе,
Де німфи непорочні, бал з заплав
Підстрибом правили... Скорись, юначе,
Дай факел чоловічої краси
І сили в невгомонному бажанні..!
Не лиш прекрасна жриця, як ясир,
Цнотливо факел брала... Стогін ранній
Оповістив про щастя взятих ним -
Божком, всіх, до останньої все ж німфи,
Зігрітих пристрастю... любові рим.
Знай, подвигом кохання взявши рифи:
Вогонь кохання воду гріє, кров..,
Вода - не охолоджує любов.
