К.Марло В.Шекспір Сонет 36
Роздвоєними бути нам віки;
Любов ділити неможливо, ясно...
Ганебно, не законно гомінкі
Любові примхи, "помічали" вчасно.
Тебе це не торкнеться і лиця
Твого, бо в снах пожежа душ; доволі..,
Немає часу у небес митця
Земне - неначе ненаситне... Кволі
Зло і Любов, що вкрадені колись,
А може й завжди, бо коштовні, дуже.
При зустрічі побачимо... молись,
Пізнаєш шарм, що я не маю, друже.
Таємну сповідь, як секрет ночей,
Облиш, твій зовсім я, - не для людей.
