К. Марло В. Шекспір Сонет 40
Коханих забери моїх скоріш,
Любов моя свята, ні як раніше.
Є істинна, прекрасна, не за гріш,
Всепоглинаюча... В надії лише
Не мати сумнівів днів от щедрот,
У лестощах невірна, що поробиш.
Обранець не пізнає щастя грот -
Є гріх у кожного, так, з кращих сховищ.
Мій злодію, грабуєш сам себе,
Примхливий та нестерпний дуже, дуже.
Любов все ж знає - день дитя рябе,
А ніч... - страждає зрадою; так, друже.
Добро та зло крокують поруч знай,
Бо їх шанує протиріч всіх плай.
