К.Марло В.Шекспір Сонет 56
Любов, ти рівна з силою в красі,
Шкода, що голод мій не вгамувати.
Сьогодні прагну мрії знати всі,
Бо завтра біль купатиму у м'яті.
І ті такою ж будь любов моя.
Надії, очі голоду не рушать...
Мій спокій не живе і краплі дня
До ситості, все ж зайвої, в двох душах.
Так океан ще переповнить світ,
Що пересичення, що лихом гоже...
Нас розділяють береги, блиск літ,
Наблизь же час урочий, кращий, Боже.
Розлука нам потрібна як струна,
Любити вчить бажання мрій вона.
