К.Марло В.Шекспір Сонет 60
Мчать хвилі, прагнучи на берег; стеж,
Їх пристрасть вічна, повсякчас жива.
Життя хвилин у пам'яті без меж,
З народження до смерті див жнива.
Ми, світ побачивши, в світи йдемо,
Приходить зрілість - неодмінно баче:
По кам'янистому затону ж бо ,
Мчать хвилі днів з пекельним раєм наче.
Як колір юності до часу тет..,
Одного разу, молодість дасть всує
Глибокі борозни в краси сонет...
Небесне знищує - в нас час злобує.
Прийдешнє у віршах цвіте - там, тут,
Зметаючи жорстокості редут.
