К.Марло В.Шекспір Сонет 92
Не вкради себе, думку безкарну.
Хочуть вкрасти щось гарне; морока:
Миті любощів, сенс їх, лжу гарну..,
Грім, грозу... Все ж банальність жорстока.
Від любові залежить все, звично,
Її вічності сну... Всесвіт може
Взяти гірше, звичайно, трагічно,
У любові... Боронь мене, Боже,
Все робити в біді, не у шані...
Зміни поглядів дивні у зради...
Бачиш, зблід вже давно я; погані
Звички й до сивини знають вади.
Родиму пляму - зраду честі тла,
В раю, ми з Господом, знайшли.., зі зла.
