Хочеться, щоб чекали
А у мене є знайома одна, все таки добра й смілива вона.
Чому? Запитаєте)
І я розкажу...,бо вона є особлива, скромна , ще й неговірка.
Живе й навчається собі, старається чогось здобути,мети своєї досягнути...
Попри все те іще вона, ну явно, рідкісна й проста.
Не ходить в бари пити пиво, на танці відмовляючись: Ви що? Іде війна, ну схаменіться,люди, на крові Ви танцюєте святій,яка все більше там,на Сході,ллється...
Одного разу,так чомусь здається,знайшла вона своє....*******
Щоразу писала, ночами не спала,тримаючи на грудях телефон...
Слова теплі підтримки часто надсилала, і як обстановка там,завжди питала,
бо знала,нелегко на клятій війні...
І щоранку,прокинувшись ще до світанку,чекала на звістку,питала як справи і здоров'я як?
Не знати ,як їх доля буде далі, сказати можна ,дійсно ,рідкісна вона..
Чому?Тому що, день і ніч не спала, весь час молилась,вірила,чекала.
А решта хочуть лиш гуляти, курити , пити й танцювати, і дня не зможуть так чекати,бо їм начхати, їм начхати.
Але так хочеться, щоб усі чекали, завжди віру не полишали й майбутнє наше захищали...
