Хресна Дорога Ненародженої Дитини
Стація 3 Перше падіння
О Боже,та це ж божевілля,
Та чи спасуся від падіння,
Хоч моя мати завжди плаче,
І сліз мабуть ніхто не бачить,
Але ж для мене це ридання,
Мабуть і є хрестом конання
Несу його і також плачу,
Невже я світа не побачу?
Я її не побачу матір рідну,
В роздвоєнні думок теж бідну,
Сльози її мене теж понять,
Її душу мою безвинну зрадять,
Я мов зоря, що на світанні,
Не встигну дати світло раннє,
Я мов свіча,що тихо зтліє,
Як вмру,хто ж тому порадіє,
Лікар вдіває білі шати,
Знов йде матусю намовляти,
Йому не соромно вбивати,
Мені готує шлях до страти,
Чи плакать Боже,чи кричати,
Як мені треба захищатись,
Що ще зробить в утробі можу,
Чим собі сам, я допоможу,
Ти ж мамі поможи піднятись
Й до злих пород не прислухатись,
Й не вбить життя моє безвинне,
Як вмру,душа ж у ній зачине,
Вони тільки й думають як би зіпхнути її
з висоти,вони полюбили неправду,
благословляють своїми устами в
своїми устами,в своїму ж нутрі проклинають
Псалом 61
Стація 4
Коли ти Христе йшов вмира?
Йшла коло Тебе Божа мати,
Й життя,Тебе,хтіла дати,
Й Дитя своє не дать розпясти.
А я ніколи не зустріну,
Її одну,єдину,рідну,
Я її пробачу свою зраду,
Невже як вмру,то буде рада,
Чим завинив я, Божий Сенс,
Невже помру ось так безвинно,
Я вже в утробі,сиротино,
Бо я не бажана дитино,
Росту з хвилини, на хвилину,
Немов по стежці страти мину,
Немов несу хрестна Голгофу,
Йду на свою Хрестну Дорогу,
Я ще надіюсь,народитись,
Щоби всміхатись й веселитись,
І ще,що скажу Слава Богу,
Що мама вчуда заплачу
Й буде моє серденько битись,
Й душа в мені буде світитись,
Та де там,й ніч несе тривогу,
Не чує мама засторогу.
Хоч й плаче,але хоче вбити,
І злих думок вже спинити,
Боже,дай сил їй врозумитись,
ЇЇ в серце своїм,з Тобою стрітись
