Хтось стеблом увіткнув троянду колючу
Хтось стеблом увіткнув троянду колючу
В менш чарівне серце — пробив його наскрізь
І як на цвіт поглянути захочу
Чую шепіт кровний: "Благаю, зупинись"
А ті пелюстки такі чудові, пурпурові
І як ж не глянути хоч на однесеньку із них?
Це все краса, а вона підвласна змові
Тож стережися їх, неначе всіх чужих
Якщо ж не терпиться тобі поглянути на квітку
Шукай у тих, в кого вона ще досі на цвіту
Та якщо на клумбі буваєш лише зрідка
Шукай зеркальце на власную біду.