КІНЕЦЬ СТОРІЧЧЯ
Хвилини бігли по годиннику, як діти,
Що розлітаються так весело й яскраво.
І їм нема куди тепер себе подіти,
Бо для хвилин рука з годинником – оправа.
Без окулярів не розгледіти секунди,
Не відтворити попереднє. І майбутнє
Чомусь сказало, що його тепер не буде,
Бо знову травень загубивсь в німому грудні.
Карпати плакали мовчазним тихим снігом;
Він тік по скелях переконаною ніччю.
Нема чим дихати: повітрям стала крига.
Час зупинився? Так: закінчилось сторіччя.
24.12.1999