Кохаючи ми забуваємо слова.
Кохаючи ми забуваємо слова.
Мабуть вона та сама королева,
Яку ненавидить аж цілий світ…
А ти кохаєш до остання.
Сказавши все, ми забуваємо одне,
Те саме вибачення щире…
Мабуть, вона тебе мине,
По вулиці, під ліхтарями світла.
Кидаючи, вона не забуває,
Всі ті моменти милі, і та тиша.
I тільки мисль її не покидає:
«У нього вже напевно інша»
