Коли мрієш про душу вшир
Коли мрієш про душу вшир,
То приходить вона сумна
Не всміхаєшся, мов чешир,
Від морозного поля вікна.
Ти лиш подихом грій його,
Може, бачиш на скляності пар?
Та від неї нема мого
Ані сну, ані дивних примар.
Хай не риси в моїх рядках,
Ані жест, ані пара вуст
Не підскажуть їй дивний страх
І про сотні сказати спокус
Що сказати? Шепоче гілля...
Не розчую за шумом авто,
Може, ритмика там твоя?
Обернувся − а там ніхто...
