Коли немає слів...

*

Слів немає.

Є лише крихкі уламки літер,

що розбиваються об тишу

від неможливості сказати.

Тепер говорять:

погляди,

мовчання,

і чорний одяг, що одягає тіло мовби в тінь.

День коливається на терезах,

як листя поміж хвилі вітру.

Й так легко, й важко водночас

в цій тиші вчитися любити.