Коли ще жив блідими буднями
Коли ще жив блідими буднями,
Де мало все свійскурпульозний сенс,
Коли блукавдорогами прямими, блудними,
І голови непідіймав я до небес..
Життя минало деньза днем штовхаючи,
Плило, мов в морічовен без вітрил,
Я ще тоді не вмівіти – кохаючи,
Хоч і без тебечасто бракувало сил.
Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную,
Мені Бог неющастя дарував,
І дні мої немовби павутиною,
Тоді у світлібарви пронизав,
Тепер живу я іціную кожною земною дниною,
Адже зустрів тебе– мій щастя благородний дар.
І вдячний Богу,що нагородив мене людиною,
Котра для меневище сонця, неба, вище хмар…
