Ранок стікає дощами,
Сльозами - рана
Кривавить незгоєна.
Кличуть дощі
Ідуть за туманами
Марними.
Бо утікає сльоза
Закривається простір
Забутих дощів.
Тільки мовчання
Залишиться пасткою.
Хай ще за ним заховалася
Крапля.
