Лицарі без страху і докору ( з Ваншенкіна)
Час велично йде, летить вперед,
Віє над полями і лісами,
Ось настав для нас його мрій злет:
Скільки ж друзі, коштуєм ми з вами.
І крокують в грізний бій... бої,
Прямо в бій зі школи, власне, з двору...
Дорогі однолітки мої,
Лицарі без страху і докору.
Потребує в серці меж, чи ні;
Велич сили; геть парадні брами:
Їх маршрут в незнаній глушині -
Хащами, болотами, ланами.
Поки мріємо, ми ще живі,
Прагнемо у щасті, без зневаги...
Будувати мрій міста нові.,
Дій потрібні людям переваги.
Ти, скоріш одинаком пропав,
Без яскравих душ, в них сяє віра...
Надиха сердець майстрів запал,
Їх порив, їх приклад мрій та діла.
Все ясніше зорі, не в імлі...
Там легкі дороги, з Бога зору,
Де, живі й сьогодні на землі
Лицарі без страху і докору.
