ЛИСТ БЕРЕЗОВИЙ ОСТАННІЙ
ЛИСТ БЕРЕЗОВИЙ ОСТАННІЙ
Лист березовий останній полетів у роси...
Безсоромний бравий вітер обійняв нагую
Наречену чорноброву і пишноволосу,
Найпрекраснішу на світі... Жаль лиш, що чужую.
Ой навіщо ти, березо, цілувала вітер?
Зійде сонце, встануть роси, - ти зів'янеш з болю,
Коли ждати будеш вічно, щоб його зустріти, -
Ну а він десь зовсім поруч обійме тополю.
Бо твоїм навіки стати, знає, що не зможе.
Розчарується за хвилю у своїх бажаннях,
Пожаліє, що даремно серце потривожив...
Ти ж заручена із кленом, горда і кохана.
Будеш очі опускати перед ніжним кленом,
Що завжди тебе плечима закрива від зливи... -
Лист березовий весною виросте зеленим.
І можливим стане серцю все, що неможливе.
(С) МАРІЯ КАРУК-ФЕДИНА
