Люди бувають дивні і чудні
Люди бувають дивні і чудні
І трішки божевільними бувають.
То ходять радісні, а то – сумні,
Живуть разом, а потім десь зникають.
Шукаєш їх потому – не знайдеш:
Закриті наглухо таємні сховки.
І тільки спогади у серці бережеш
І хмуриш свої чорні бровки.
А варто лиш покликати когось,
Їм піклування й доброту віддати,
Не забувати, турбуватися – і ось
Вже починають чудеса збуватись.
З’являються вони нізвідки, так,
Летять до тебе, як бджола на квітку.
Бо доброта – чарівний знак,
Добру не вчать, добро – це мітка.
