Магніти
Здається реальність десь заблукала
Крізь довгі коліїї метро, залізні шпали
Через вікно забитого людьми вагону
Ледь чутно схлипування й стони
То мала не вдягнула свою корону
Вона сьогодні ще й без патронів
Тож не відстрілює що, де, до чого
Дратується через сповзаючі панчохи
В десятку цілить, щоб все зрозуміти
Безсумнівно в них у душах магніти
Та муляє щось, не дає притягнутись
Двом, що застигли в постійному русі
