Мене він полум’ям, як цигарку.
Мене він полум’ям, як цигарку.
Підпал, здавалося б, незаконний.
В мені шукав він нового жару –
У нім втрачала свої кордони.
Він затягнувся, мов вперше, - скупо.
Вдихне – спалахую, лишить – тлію…
Коли погано, тягнув він руки
До мого світу й до мого тіла.
У інший день – мов немає звички
І вже забули той доторк губи.
Кидав… І клявся, плюючи тричі,
Що це остання. І більш не буде.
Я ж його подихом, як повітрям,
Жила і міряла свою душу.
В мені тремтіла поблякла віра,
Що він мій жар не зіб'є/потушить.
А він палив... Навіть небу жарко.
Мене знаходив, коли боліло.
І диким полум’ям, як цигарку,
Мою обпечену гордість било.
Димів. Розтягував по хвилині…
Вдихнув в останнє – забив легені.
І загасив об холодні стіни,
І недопáлком жбурнув на землю.
