Ми ніби рідні, проте
Ми ніби рідні, проте
Між нами незламна стіна.
Ми помираєм, хоча
Нас ще ніхто не убив.
Ми не подібні, але
В нас повно спільних страхів.
Ми неповторні, хоча
Копій мільйони нас.
Ми бачим колір, проте
Все надто сіре в цей час.
Краплі дощу на очах
Залишились після весни.
Чи це був дощ, чи був град –
Поясни!
