Минеться, ні, всі друзі" не читають
Моїм віршам, написаним так рано,
Що я — поет, не знав я залюбки...
Словам, як бризкам почуттів фонтана,
Де іскри від зірок, з комет шибки...
Млість, шал... - маленькі геть, чорти, барвисті,
Як сон і фіміам, щедрот лихих...
Моїм віршам про юність, зойку в листі...
- Нечитаним віршам, з якихось втіх...
Розкиданим полицями по росту,
Де їх ніхто не брав і не бере...
Дорогоцінним винам, барв погосту...
Настане черга, мрій: від "до", враз, - "ре".
Вони дарунками від ради Бога,
Здивують милістю земних богем...
Де війни з куль москальських, мрій тривога...
Минуться, ні... - Христа ж рай, знав... - Гоген.
