Млість густого снігопаду
«Вечір, він сліпий, глухий
від густого снігопаду.
Лебедячий пух до вій,
паморочиться до упаду.
Нічого не чути... Тиша.
Ні житла, людини ніц...
Мрій не видно, лише криша
снігу паморочь з бійниць.
Снігопад - суцільно суне,
йду зі снігопадом десь...
він за мною: ти красуне...
знову поруч вечір, днесь...
Ми з тобою — як у шлюбі,
мій проклятий не дивись...
Не у норковій, мрій шубі,
ти ведеш мене кудись.
Відчепись, моя біда!
- намагаюся забути...
Ти, ведеш мене, бліда,
щоб до згуби разом бути! "
