Мов Ґерда
Як довго дрімала я, серце замкнувши.
Мій біль вкрила ковдра туману.
Та холод осінній крізь мари відчувши,
Прокинулась я від обману.
Загублена, боса, мов Ґерда казкова
У літнім саду чарівниці.
І спогадів давніх сумна колискова
Лунає, як звук громовиці.
