Моя кара - обуглене серце
Увісні тобі мариться ніжність
Образ творить стежки додому
Ця дорога тобі не знайома
Але манить її розкішність.
Крейда рухається на полюс
Розриває скажений вітер
Ізсередини вирви світер
Я на іншого бога молюсь.
Я у річку твою не заходжу
Ти не той, хто мені потрібен
Чи живий взагалі цей витвір
Чи диявола сіллю обводжу?
Мене плутають фотокартки
Всі слова неважливі, спогад
Як стоїш ще щасливий поряд
Та ненавидиш в іншому кадрі.
Чи існує це серце в світі
Чи у іншому лиш, здається?
Моя кара - обуглене серце
Я на ньому пророщую квіти.
19:47
