Може, навколо нас квіти
Може, навколо нас квіти,
Може, навколо нас ґрати,
Максимум, що ми можем – жити,
Мінімум, що ми можем – вмирати.
Вічні питання за пляшкою рому,
Смертна буденність під час падіння,
Максимум – це нам уже знайомо,
Мінімум – це є лише везіння.
Вітер накриє берег льодом,
Море відтягне пісок в безодні
Максимум – бути антиподом,
Мінімум – бути, як всі, назовні.
Можемо просто у шахи грати,
Можем фігури ці не терпіти.
Максимум в нас – це вибір мати,
Мінімум в нас – його хотіти.
Може, будильник заграє востаннє,
Може, пройдем ще одну зупинку.
Максимум – це задавати питання,
Мінімум – битись у кут безупинку.
Свічка зупинить ряди із фарби,
Екскалібур зігнеться в камінні.
Максимум – вірити в себе, не в карми,
Мінімум – вірить в земне тяжіння.
Комусь неволя рідніше неньки,
Когось ґрати лишили неба,
Максимум – це берегти рідненьке,
Мінімум – діять завжди, як треба...
