Ми все це бачили колись
Всі думки, напевно, сказані.
Історія написана давно.
І навіть ці рядки належать не мені,
Оригінал віджив вже дні свої.
Я не перший, і не крайній,
Я далеко не останній.
Я живу чужі життя,
Я відчуваю не своє буття.
Кожен день - банальне déjà vu!
Єдина мить - дешевий фарс.
Хоч й дуже сильно я життя люблю,
Несе лиш біль воно...
А що? Людські чуття! Вони такі!
Лише вони, це мій резон на унікальність
Я їх нектар п'янкий смакую,
Вони ж калічать всю мою реальність.
Й знов.
На чистий аркуш л'ються вже нові чорнила, колишній втратив.
Не лише мене ця буря зачепила...
Й знову, й заново, усе з початку.
Ми все це бачили колись, лише не владні написати крапку
