N.N( Ви мене зневажите як завше )
Ви мене зневажити як завше ,
Не давши погляду в пустім метро
Ми з Вами – стали незнайомі
А Вам так ніби й все одно .
Так ніби час прожитий разом
Для вас ,мов сон забутий, відійшло
І квіти мертві на балконі
Без жалю впадуть у відро .
До сподівань , до прагнень , до надій
До сигарет не викурених пачки
До фото , до обручок , до жалів
Підуть в утил сміттєвих баків .
Згорять як все , як ми згоріли
У мить , у ніч , в зимовий час
Ті згарища нікого не зігріли
Вони , знай , не зігріли й нас .
Лиш згасли очі і серця
І ми сліпі , тепла незнанні
Ви знов зневажите , і я
Зневажу Вас в гучнім мовчанні .
