На полі нищівної і жорстокої баталії
На полі нищівної і жорстокої баталії,
Стояв могутній лицар, мов би скам’янів,
Не думав вже про ордени ані регалії,
Про діаманти, скрині повні бурштинів.
Збагнув в ту мить цей воїн благородний:
Усі багатства, слава марною була,
Почувши за спиною смерті подих прохолодний,
Він зрозумів, що в серце влучила стріла.
Вже не кричав і не молив про допомогу,
Згадав дитинства безтурботний час,
Хоч очі закривались, бачив він дорогу,
Яка колись зустріне кожного із нас.
У цю хвилину друзів захотів усіх зібрати,
Сказати, що в житті є головним,
Та сили вже почали опускати,
І він на землю рухнув неживим..
