Надмірна синь її очей п’янить
Надмірна синь її очей п’янить,
безмежна сила погляду морозить.
Зима до себе залишає мить,
прощаючись із осінню на розі
туманних вулиць… А мені б снігів,
м’якого хутра, рукавиць пухнастих,
і ще – благословення від богів
на білий плин тримісячного щастя.
