Найважче із гріхів людських
Найважче із гріхів людських
Й найгірше може бути тільки зрада.
Один із вчинків тих низьких
І найболючіша суспільна вада.
Зрозуміти це,на жаль,дано не всім
І бути зрадником цілком нормально
І явище таке у світі цім
Не сприйматиме ніхто,як аномальне.
Цей вираз,що звучить,дивіз такий
Що від кожного доводиться почути:
“Гуляй,поки молодий”,
І зараз прийнято такими бути.
І десь написано,мабуть,давно
Під лінію усіх одну зрівняли
Звучить уже у всіх в думках воно
Століттями його в нас карбували.
І мусим бути схожими на всіх
Хоч кожен намагається довести
Що важко прочитати думки їх
А разом з тим і до нуля їх звести.
І кожен незалежний до тих пір,
Думку свою при собі тримає,
Поки рівного не знайде він собі,
Того,хто думку з ним розділяє.
І думати вмить перестати –
Насвіті один ти такий.
Неповторність свою спростувати,
Погляд ділити з кимсь свій.
Відкрились куточки незнані
В душі закритій до цього,
Думки лишились ті самі
Й не зміниш ти погляду свого.
І,наче,є все,що хотів
І більше нічого й не треба
Розмова думками,без слів –
Хтось жити не може без тебе.
Чого досі не можу збагнути,
Це зради не пізнану суть.
Це – вчинок,який не забути,
Зійшовши на правильну путь.
Невиліковна це рана,
Що не загоється вмить
Відчується пізно чи рано
Те,що нестерпно болить.
В прірву глибоку й безмежну
Зрадивши,падаєш ти
Крок один необережний –
І шляхом цим мусиш піти.
І,мабуть,найголовніше,
Що звучатиме в моїх словах –
Втратиш ти найцінніше,
Впадеш у моїх очах.
Останнім раз перший не буде.
І щоб мені хто не казав,
Прощення ніхто не здобуде,
Хто колись мою віру зламав.
(с) Мілена
27.12.2012
