(не)ігри
а ми не грали тоді в солдатиків
ми просто ждали
як небо трісне
і зорі вистрелять
скляними жалами
у наші маківки
що біліли в присмерку
весна приходила
а ми не грали
дивились прямо
у серце дерева
як під корою воно стоглаве
себе кусало
й здавалось - вислизне
до наших рук недолугим коником
маленьким луком
стрілецьким свистом
а ми не грали тоді в солдатиків
ми просто стали
до неба близько
