Ні, не кажи лиш про любов свою
Любов, як сонце, радість світанкову…
Любов… — емоцій спів, наш Хрест, Христос…
— Дарує Бог… Живе в нас знову й знову…
— Мрій слово краще, щастя дива стос.
Любов, смілива, боязко., все ж кличе;
З загадками, повірити, з буття,
Красива, юна, є що осінь — віче…
Утрати множить, щастя почуття,
Не поділяючи зрад, в щохвилинні;
Несе свій хрест любов, як світ проста,
Хоча й порочна в атомів велінні…
Бува брудна, чарівна., як вуста,
Зі знаком «плюс» і знаком «мінус» долі;
Віщує серце незрівняний трунок;
Всякчас, знайома, незбагненність, ролі,
Дарує їй мрій вічність, вірш — цілунок.
Ні, не кажи лиш, про любов свою,
Немає слів таких; — є воля неба,
Плекає близькості гріхи… — люблю.,
Всі таємниці аду, — раю треба…
