Ні, ти що, я ж не поет
Ні, ти що,
я ж не поет
лише граюсь зі словами
і формую з них
куплети,
подаровані зірками,
димом сповнені рядочки,
переплітаються в турботі
все купаються думками
й застрягають десь у ноті
Годі!
Знаєш ти, я не поет!
не спішу шукати зорі,
дим розвіється тепер
й вигоратиме на сонці
так палатимуть рядки,
зникнуть з світу, не з'явившись
не почуєш, не заснеш,
взнаєш пісню?
не дивившись.
