"Ніч соловейко наспівував"
"Ніч соловейко наспівував лагідно,
Місто мовчало, в любові цвіло...
Білі акації трунок свій, ягідно
Зводили з розуму, ген, - за село.
Білі акації трунок свій, ягідно
Зводили з розуму цноти чоло.
Сад колисають весняними зливами,
Темні яруги, - у щастя біді...
Боже, якими були ми наївними,
Ми молодими були все ж тоді!
Ніби ті сиві промчали вже крила.
Де чистота листя гілок живих?
Тільки зима, хуртовина ця біла
Згадують нині про нас та про них.
У час, коли вітер вирує шалено,
З дивною силою чую світ я,
Млість від акації... - грона знаменно
Шле, незворотні, як юність моя.
Білі акації... - грона кохання,
Молодість наша, з пісень солов'я ."
/ авт. слів М. Матусовський /
