ніхто не знає, скільки нам бути ще на землі
ніхто не знає, скільки нам бути ще на землі
нікому не цікаво, мертві всередині ми чи живі
сонячні, хмарні, помірні чи дощові
всі хочуть бути рівноправними на соціальному кораблі
кожен хоче бути іншому в статусі «свій»
й періодично кричати про біль у темряві лісовій
ховаючи за спиною мрій секретних сувій
які давно затолочені, як під трактором деревій
і той, хто планує повчитися етики і манер
в оточенні байдужих зомбі та толерантних химер
відчує себе живим у Великодній четвер
й захоче краще жити, хоча всередині давно вже вмер.
