"Ночная гостья" /С.Беліков/
Над сплячим містом місяць панує,
Гранітний берег.., шепоче хвиля.
Світанок спить, за зірками всує
Горить ще світло, мов час дозвілля.
Наснилась Ти, ж бо я чекав роками,
Думки барвисті дають чи спати...
Ти, довго йшла, шукаючи з нестями,
Лишають сон поставивши на чати.
Добраніч, здрастуй, сна мавка, серце;
В майбутнє підеш, раптово може.
Добидень краще.., - в своє озерце
Вже стільки років, як зникла.., Боже.
Не поспішай, не навмисно поруч.
Тепер, в світанок найкращий любий.
Тобі цю сповідь, що йшла ліворуч,
Дарую серцем, твій я... до згуби.
Над сплячим містом наш місяць лине.
Гранітний берег в відлунні кроків.
Жаги світанок для нас - єдине,
Бо ж, Ти прийшла, через стільки років.
Добраніч, здрастуй, сна мавка, серце;
В світанок підеш, раптово може;
Добидень краще.., в своє озерце
Вже стільки років як зникла.., Боже.
