О як же дійти мені згоди між вами?
О як же дійти мені згоди між вами?
Російська – то мова і тата, і мами,
Але українська – то мова бабусі,
Відлуння пісень, що забути боюсь я,
То рідна земля, що мене колисала,
І сон мій ранковий, в якім я літала!
І як же мені дійти згоди між вами:
Дві мови? Але ж не буває дві мами.
Тому я вклонюся двом мовам низенько,
Та виберу ту, що підкаже серденько,
Та виберу ту, що уходить корінням
У світ пра-пра-пра, де мої покоління..
Із вічності погляди пращурів древніх –
Їх мови цуратись, то дуже не чемно.
Російську я теж забувати не стану,
Бо це мова тата, бо це мова мами..
В житті обома користуюсь я вільно,
Комусь заважає цей факт дуже сильно?
Я б радо іще інші мови вивчала:
То часу забракло..То розуму мало..
Тому всім кажу, не дивуйтесь панове,
Що чуєте скрізь дві споріднених мови.
Чи треба зрікатись назавжди якоїсь?
А може обидві – вивчати на совість?
Щоб ті жаргонізми – не різали вуха,
Щоб суржик – за двері й замкнути наглухо,
Щоб нас іноземці не мали за дурнів,
Слідкуйте, щоб ви розмовляли культурно.
