Оленка
А що Оленка, а їй хіба щось треба?
Світило б сонце і безхмарне було б небо.
Щоб не було війни, й не гинули солдати,
Щоб мир був в Україні, й не плакала, щоб мати.
Після зими ― завжди приходила б весна,
А ще щоб в горі й радості ― ніколи не була одна.
З усіх доріг, щоб радісно чекали діти,
Хоч зрідка, хоч по святах дарували квіти.
Купатись в посмішках, а інколи сльозах,
Так як природа омивається в дощах.
Кохати сильно і любимою ще бути,
Кусок ще хліба мати і щось одіти й взути.
Маленькі речі, а велику Душу,
Допомагати бідним і тим хто втратив сушу.
Щасливим бути, коли щасливий інший,
Бо він ― це я, й від мене він не гірший.
Ще просто жити і вклонятись Долі,
Бо із небес мені даровано доволі.
Усьому світу я прокричу: «Я є Щаслива»,
Люблю і віддаю себе допоки буде сила.
***
