Осінь полюбляє фарби
Одвічні скелі, вдягнуті в бурштин,
заколисало небо у долонях.
Долає відстань часу швидкоплин.
Я назавжди у Хортицькім полоні.
Яскраві фарби полюбляє осінь,
і сірі дні, в долонях - небеса.
Я цьогоріч лишаюся назовсім, -
в полоні осені трима її краса.
Вже сплять байраки, зодягнувши шати
багряних, заколисаних степів.
Такої осені, мабуть, не відшукати
в мільйонах розгалужених світів.
А Хортиця - привітна й невблаганна,
чекає знов новітніх козаків.
Дніпром умита, й жовтнем красно вбрана,
свята земля із глибини віків.
