Осінь
Сумні, старі тополі закряхтіли…
Сховавши сонце між розлогі віти,
Гадали так, що вистачить їм сили
Утримати, в обіймах тепле літо…
Та вітер хмари кублами збирає,
А осінь, притрусивши позолоту,
Нагонить літо, мов пташину зграю
І з радістю береться за роботу…
Чарівна господарочка, майстриня,
Достиглі дари з щедрих рук її,
Складаються в комірчики і скрині…
Горять, багрянцем вогняним, гаї,
Жовтіє листя по лісках кудлатих,
Готується до сну крихка рілля,
І небо пісню журавлів крилатих
Несе прощальним спогадом здаля
Сумні старі тополі запишались…
Що осінь їх ледь-ледь причепурила
І довго між собою спілкувались
Тоді взяли і літо відпустили…
